Сюди, на Хресну дорогу у
Страдчі, 2 червня 2017 р. хотіла поїхати
більшість учнів Підберізцівського НВК. Що їх сюди манило? Прагнення поїхати на
екскурсію чи духовна потреб?..
Автобус минає села,
змінюються краєвиди. Хто дивиться на дорогу, хто веде тиху розмову. Та враз кожен
прочитав назву села. Ми в’їжджаємо в Страдч. Стихли розмови, відчувається
усамітнення. Кожен прагнув чогось свого, особливого, потаємного.
Біля кожної стації,
зупинившися, прочитавши молитви, на хвилину задумуєшся: нам подаровано
найбільше щастя – життя. Його потрібно берегти, залишаючись духовно багатою
людиною. Рухаючись Хресною дорогою, ми звернули увагу на природну печеру, в
якій колись був монастир.
Тут, у Страдчі, кожен міг торкнутися потаємних
своїх думок: а чи все, що міг, я вже встиг зробити у своєму житті, чи
використав свій талант дарований Богом, на зростання свого саморозвитку.
Педагог-організатор
Довгошия Н.В.
Немає коментарів:
Дописати коментар